Реклама

Нова Ferrari 296 Challenge Stradale відмовилася від електромотора й випередила потужніший гібрид на колі

Ferrari 296 Challenge 1/83
Fullscreen image 1/83

Ferrari представила 296 Challenge Stradale, пішовши проти звичного напряму розвитку сучасних суперкарів. Замість гонитви за потужністю італійський виробник відмовився від гібридної системи, зменшив масу на 140 кг і ґрунтовно переробив аеродинаміку. Результат — допущений до доріг загального користування спорткар потужністю 670 к. с., який проходить коло власного автодрому Ferrari у Фіорано швидше за значно потужніший гібрид 296 Speciale.

Реклама

Менше потужності, вища швидкість у поворотах

Ferrari представила нову 296 Challenge Stradale на заході Finali Mondiali у Барселоні разом із перегоновою 296 Challenge Evo. Обидві моделі розробляли паралельно, і вони мають низку спільних технічних рішень. Ключова відмінність полягає в тому, що Challenge Stradale омологована для доріг загального користування, тоді як Challenge Evo призначена для монокубка Ferrari.

Головна особливість нового дорожнього автомобіля — його силова установка.

У стандартній Ferrari 296 GTB 3,0-літровий бензиновий V6 працює разом з електромотором, забезпечуючи сукупну потужність 830 к. с. Натомість Challenge Stradale покладається лише на двигун внутрішнього згоряння.

V6 із кутом розвалу циліндрів 120 градусів і двома турбокомпресорами розвиває 670 к. с. (493 кВт) та 740 Н·м крутного моменту. Максимальна потужність досягається за 8000 об/хв.

Тяга передається на задні колеса через восьмиступеневу автоматичну коробку передач із двома зчепленнями.

Відмова від гібридної системи коштувала 160 к. с., проте дала Ferrari змогу прибрати електромотор, тягову батарею та пов’язані з ними компоненти.

Разом з іншими змінами це дозволило зменшити масу автомобіля без навантаження до 1330 кг — на 140 кг порівняно зі стандартною 296 GTB.

Отже, мета Ferrari — не максимальна потужність, а поліпшення керованості та зменшення навантаження на шини й гальма.

Величезне заднє антикрило — не просто для ефекту

Найпомітніша риса 296 Challenge Stradale — велике нерухоме заднє антикрило, яке має природніший вигляд на перегоновому автомобілі, ніж на звичайному дорожньому.

Перероблена передня частина, збільшений передній спойлер, додаткові повітряні дефлектори, новий задній дифузор і повністю закрите днище слугують тій самій меті.

За даними Ferrari, аеродинамічний пакет створює до 617 кг притискної сили на швидкості 250 км/год — на 72% більше, ніж стандартна 296 GTB за тієї самої швидкості.

Ця притискна сила допомагає щільніше притискати шини до дороги на високій швидкості та підвищує стійкість у швидкісних поворотах.

Однак велика притискна сила має свою ціну. Розвинене аеродинамічне оснащення зазвичай також збільшує опір повітря, тому на довгих прямих Challenge Stradale може поступатися потужнішим гібридним моделям.

Ferrari віддала перевагу звивистим ділянкам траси, а не максимальній швидкості.

Виробник заявляє розгін від 0 до 100 км/год за 2,8 секунди, а від 0 до 200 км/год — за 7,9 секунди. Максимальна швидкість перевищує 300 км/год.

Цікавіший показник отримано на випробувальній трасі Ferrari у Фіорано: за даними компанії, Challenge Stradale проходить коло за 1 хвилину 18,5 секунди.

Це на пів секунди швидше за 880-сильну 296 Speciale.

Ferrari 296 Speciale показує: потужність вирішує не все

Найцікавіше порівняти Challenge Stradale з іншою моделлю самої Ferrari — 296 Speciale.

Обидві є орієнтованими на високі динамічні характеристики версіями однієї модельної родини, проте втілюють помітно різні технічні підходи.

У 296 Speciale двигун V6 потужністю 700 к. с. поєднаний з електричною частиною привода. Сукупна потужність сягає 880 к. с. (648 кВт).

Суха маса Speciale становить 1410 кг проти 1330 кг у Challenge Stradale. В обох випадках суха маса — не те саме, що споряджена маса готового до руху автомобіля.

За даними Ferrari, обидві машини розганяються від 0 до 100 км/год за 2,8 секунди.

Проте на вищих швидкостях перевага Speciale у потужності дається взнаки. Вона досягає 200 км/год за сім секунд, тоді як Challenge Stradale потрібно 7,9 секунди.

У Фіорано перевага переходить до легшої Challenge Stradale, яка створює більшу притискну силу.

Ця різниця показує, чому сама лише потужність погано відображає справжні можливості спорткара. На швидкісній трасі поряд із потужністю двигуна важливі ефективність гальмування, робота підвіски, зчеплення шин і швидкість у поворотах.

Водночас результат у Фіорано не можна автоматично переносити на всі автодроми. У Монці, де прямі довші, потужніша Speciale може виявитися швидшою.

Porsche 911 GT3 RS обирає інший підхід

Поза модельним рядом Ferrari одним із найочевидніших суперників 296 Challenge Stradale є Porsche 911 GT3 RS.

Обидва — допущені до доріг загального користування спорткари, під час розроблення яких винятково велику увагу приділили їзді на треку й аеродинаміці.

Проте Porsche вирішує те саме завдання інакше.

911 GT3 RS оснащений атмосферним 4,0-літровим опозитним шестициліндровим двигуном потужністю 525 к. с. (386 кВт).

Отже, Ferrari має перевагу в 145 к. с., тоді як Porsche протиставляє їй високообертовий двигун без турбонаддуву.

911 GT3 RS досягає 100 км/год за 3,2 секунди, а його максимальна швидкість становить 296 км/год. Відповідні показники Ferrari — 2,8 секунди та понад 300 км/год.

Porsche також ґрунтовно попрацювала над аеродинамікою. Активні аеродинамічні елементи створюють до 860 кг притискної сили на швидкості 285 км/год.

Реклама

Безпосередньо порівнювати цей показник із 617 кг Ferrari на швидкості 250 км/год не можна, адже аеродинамічна притискна сила дуже залежить від швидкості. Porsche також використовує регульовані елементи антикрила та систему зменшення аеродинамічного опору (DRS).

Для покупців головна відмінність полягає в їздовому характері автомобілів. Ferrari пропонує центральне розташування двигуна та більший крутний момент турбомотора; Porsche — заднє розташування двигуна й характер атмосферного агрегата.

Який із них кращий на треку, залежить від траси, шин та умов. Самих технічних характеристик недостатньо, щоб визначити беззаперечного переможця.

Із салону прибрали все зайве

Зусилля Ferrari зі зменшення маси не обмежуються силовою установкою.

У салоні Challenge Stradale широко застосовують вуглепластик і полегшені оздоблювальні матеріали. Вуглепластикові дверні панелі позбавлені звичних підлокітників і відділень для речей.

Підлогового покриття та шумоізоляції також стало менше.

За даними Ferrari, опційні вуглепластикові спортивні сидіння з трубчастими каркасами приблизно на чверть легші за звичайні спортивні сидіння.

Ці зміни спрямовані не лише на зменшення маси. Ferrari прагне, щоб водій безпосередніше відчував роботу двигуна, рухи шасі та зміни дорожнього покриття.

У повсякденному користуванні це, ймовірно, означатиме більше шуму й менше комфорту, хоча для оцінки реальних відчуттів за кермом знадобляться незалежні дорожні випробування.

Підвіску також ґрунтовно переналаштували. Ferrari використовує жорсткіші пружини, переглянуту геометрію коліс і спеціально відкалібровані адаптивні амортизатори.

Серед варіантів шин — адаптовані до цієї моделі Pirelli P Zero R та P Zero Trofeo RS.

За гальмування відповідають вуглець-керамічні диски діаметром 398 мм спереду та 380 мм ззаду.

Автомобіль також отримав удосконалену гальмівну систему ABS Evo й оновлені електронні асистенти водія, налаштовані передусім для швидкої їзди на треку.

Перегонова версія отримала ще 30 к. с.

Представлена разом із дорожнім автомобілем Ferrari 296 Challenge Evo призначена для серії Ferrari Challenge 2027 року.

Її V6 робочим об’ємом 2992 см³ розвиває 700 к. с. і 740 Н·м крутного моменту.

Перегоновий автомобіль має семиступеневу коробку передач із двома зчепленнями, тоді як дорожня модель — восьмиступеневу.

Суха маса 296 Challenge Evo також становить 1330 кг.

Удосконалення аеродинаміки було одним із пріоритетів Ferrari під час створення нового перегонового автомобіля.

Максимальна притискна сила зросла на 12% порівняно з попередньою 296 Challenge, що відповідає приблизно 100 кг додаткової притискної сили на швидкості 250 км/год.

Аеродинаміку перегонового автомобіля також можна налаштовувати під конкретну трасу. Конфігурація з великою притискною силою підходить для звивистих автодромів, а варіант зі зниженим опором повітря — для швидкісніших трас.

За даними Ferrari, 296 Challenge Evo проходить коло в Муджелло на 0,8 секунди швидше за попередню перегонову версію.

Ferrari повертає назву 23-річної давнини

Назва Challenge Stradale для Ferrari не нова.

У 2003 році виробник випустив 360 Challenge Stradale — модель на основі Ferrari 360 Modena, яка перенесла низку перегонових технологій на звичайні дороги.

Тоді поліпшення динамічних характеристик досягли переважно завдяки зменшенню маси, доопрацюванню шасі та вдосконаленню аеродинаміки.

Нова 296 Challenge Stradale втілює той самий принцип за допомогою сучасних технологій.

Ferrari також вирішила не перетворювати нову модель на колекційний автомобіль із суворо обмеженим тиражем.

На відміну від ексклюзивнішої 296 Speciale, Challenge Stradale входить до регулярної модельної лінійки Ferrari, хоча це не означає, що її буде легко придбати чи швидко отримати.

Для Італії озвучено орієнтовну початкову ціну близько 291 000 євро. Ціни та доступність в Україні не підтверджені.

Відмова від гібридної системи — крок назад?

Нова модель Ferrari показує, що електрифікація — не єдиний спосіб поліпшити динамічні характеристики спорткара.

Гібридна система може підвищити сукупну потужність і поліпшити розгін, але водночас додає маси та складності.

У випадку 296 Challenge Stradale Ferrari вирішила використати виграш у масі передусім для поліпшення керованості.

У результаті автомобіль поступається потужнішій 296 Speciale на прямих, проте здатен випередити її на власній короткій звивистій випробувальній трасі Ferrari.

Це не означає, що гібридні технології вичерпали свій потенціал у спорткарах. Радше нова Ferrari показує, що різним цілям відповідають різні інженерні підходи.

Покупці 296 Challenge Stradale отримають не найпотужнішу версію Ferrari 296. Натомість це буде автомобіль, у розробленні якого низька маса, аеродинаміка та безпосередній зв’язок між водієм і машиною мали пріоритет над потужністю двигуна.