Реклама

Купівля та продаж уживаних електромобілів: техогляд пройдено, а в якому стані батарея?

auto.pub Charging station 22.05.25
Fullscreen image

Уявімо два електромобілі, привезені з Німеччини до Естонії. Вони однієї моделі, одного року випуску й мають однаковий пробіг. Обидва щойно пройшли техогляд. Один коштує на 1 000 євро дорожче, а в оголошенні зазначено: «батарея в дуже доброму стані». Я був би готовий заплатити більше за кращу батарею. Але спершу хотів би побачити, звідки продавець знає, що саме в його автомобілі вона краща.

Реклама

Німецький звіт TÜV, опублікований 18 листопада, надає цьому питанню несподіваної ваги. Його автори проаналізували результати 9,7 мільйона техоглядів легкових автомобілів. Істотні несправності виявили у 3,0% електромобілів Mazda MX-30 віком від двох до трьох років. Серед Tesla Model Y такого самого віку цей показник становив 18,5% — більш ніж у шість разів вище. Ці результати нічого не говорять про залишкову ємність батареї жодної з моделей. Під час періодичного техогляду в Німеччині високовольтну батарею перевіряють переважно візуально.

Та сама Mazda показує, чому техогляд усе ж корисний. TÜV SÜD окремо дослідила п’ятирічні електромобілі MX-30 із середнім пробігом лише 45 000 кілометрів. У 3,3% із них виявили істотну несправність, пов’язану з гальмівними дисками. Покупець, який знайшов Mazda з батареєю в доброму стані, тепер має чітке уявлення, що попросити механіка перевірити перед купівлею. Ця логіка працює й у зворотному напрямку: якщо у звіті про техогляд автомобіля немає зауважень, варто з’ясувати, скільки енергії його батарея здатна накопичувати зараз.

Що означає «батарея 90%» в оголошенні?

Показник 90% на панелі приладів повідомляє водієві, наскільки батарея заряджена цієї миті. В оголошенні про продаж важливий інший показник. Коли йдеться про оцінку ємності, показник стану батареї State of Health (SoH) показує, яка частка її початкової корисної енергоємності збереглася. Навіть стару батарею можна зарядити до 100%.

Візьмімо автомобіль, батарея якого новою мала корисну ємність 60 кВт·год. Якщо від неї залишилося 90%, водій може розраховувати приблизно на 54 кВт·год. За умовного споживання 20 кВт·год на 100 кілометрів різниця у 6 кВт·год означає близько 30 кілометрів запасу ходу. Для людини, яка щоночі заряджає автомобіль удома та проїжджає 40 кілометрів на день, дешевша машина може бути вигіднішою покупкою. А для водія, який під час звичайної зимової поїздки за місто й без того дістається наступної зарядної станції з мінімальним залишком запасу ходу, ці самі кілометри можуть бути варті різниці в ціні.

Саме тому як покупець я хотів би знати, хто перевіряв батарею, яким методом, коли це робили та який пробіг тоді показував одометр. Експрес-тест і триваліший тест ємності на основі даних, зібраних під час руху, мають різну точність. Навіть належно проведений тест описує стан батареї лише на момент перевірки. Звіт дворічної давності, після якого автомобіль проїхав 40 000 кілометрів, — корисна частина його історії, але для обговорення нинішньої ціни я хотів би мати свіжіші дані.

Хто має платити за перевірку?

Продавець має слушне заперечення. Перевірка коштує грошей, і жоден день тестування не дасть точної відповіді, скільки ще років прослужить батарея. На мою думку, цілком нормально, якщо продавець зазначить в оголошенні, що ємність батареї не вимірювали. Тоді сторони можуть домовитися, чи хоче покупець організувати перевірку до продажу та хто за неї заплатить.

Але якщо додаткові 1 000 євро просять саме тому, що батарея «в дуже доброму стані», організувати перевірку має продавець. Власник доглянутого автомобіля й виграти від цього може найбільше: він здатен показати, чому варто обрати саме його машину, а не іншу. Як покупець, вирушаючи на тест-драйв, я попросив би у продавця два документи. У звіті про техогляд перевірив би, чи є зауваження до гальм і ходової частини. А у звіті про стан батареї шукав би підставу доплатити ті самі 1 000 євро.