Чому взимку в напрямку Мяо можна їхати зі швидкістю 110 км/год, а в напрямку Хальяла — лише 90 км/год?
Сухого листопадового ранку водій, який їде з Таллінна до Тарту, може побачити на ділянці Пеетрі — Мяо знак обмеження швидкості 110 км/год. Водночас для тих, хто прямує до Нарви, між Маарду та Хальяла діє обмеження 90 км/год. Обидві дороги мають по дві смуги в кожному напрямку. Щоб зрозуміти, чому на дорозі до Нарви дозволена швидкість нижча, на мить уявіть себе за кермом автобуса й поміркуйте, що потрібно для виїзду із зупинки.
Показовим прикладом була колишня організація руху на перехресті біля Локса, на 52-му кілометрі дороги Таллінн — Нарва. Водій, який виїжджав із боку Локса на головну дорогу, набирав швидкість на смузі розгону. Водночас автобус, що рухався головною дорогою, сповільнювався, щоб заїхати на зупинку на тій самій смузі. Якщо після виїзду із зупинки водієві автобуса потрібно було розвернутися в напрямку Нарви, він мав на короткому відрізку перетнути дві смуги. Це була одна з причин, через які Департамент транспорту у 2025 році планував перенести зупинку й закрити місце для розвороту.
Для водія, який їхав прямо, це була широка дорога з розділювальною смугою. Водночас у цьому самому місці водій автобуса мав оцінити, чи вистачить часу, щоб перестроїти важку машину в ліву смугу. На швидкості 90 км/год автомобіль, що наближається, долає 25 метрів за секунду. На швидкості 110 км/год — майже 31 метр. Якщо до автобуса залишається 100 метрів, автомобіль порівняється із зупинкою через чотири або 3,3 секунди відповідно. Для водія автобуса різниця становить сім десятих секунди. Для водія автобуса це частина часу, відведеного на рішення, чи виконувати маневр.
20 листопада Департамент транспорту почав прибирати знаки літнього обмеження швидкості 110 км/год. На ділянці Пеетрі — Мяо центр керування дорожнім рухом за сприятливих умов може дозволяти швидкість до 110 км/год у світлу пору доби та до 100 км/год після настання темряви. На ділянці Маарду — Хальяла на зиму залишається обмеження 90 км/год. Відомство пояснює це кількістю місць, де водії можуть повернути ліворуч або розвернутися, а також вищим ризиком виходу пішоходів чи диких тварин на проїзну частину. Сухе покриття забезпечує краще зчеплення, але водієві все одно потрібен час, щоб оцінити, що робитиме автомобіль, який наближається з бічної дороги.
Десять кілометрів і заощаджена хвилина
Водії, які прямують до Хальяла, цілком слушно можуть запитати, чому через одне перехрестя їм доводиться знижувати швидкість навіть за десять кілометрів від нього. Якщо там добра видимість, дорога суха, а рух неінтенсивний, це справедливе запитання. Подолання десяти кілометрів зі сталою швидкістю 90 км/год займає 6 хвилин 40 секунд. На швидкості 110 км/год — 5 хвилин 27 секунд. Економія становить одну хвилину 13 секунд. Для тих, хто їздить цим маршрутом щодня, за рік ці хвилини складаються в години. Немає підстав знецінювати цей час.
Цікаво, що сам Департамент транспорту вже відреагував на це заперечення. У вересні він підписав договір на встановлення 80 дорожніх знаків зі змінною інформацією між Вяо та Хальяла. За планом, попереджувальні знаки та знаки обмеження швидкості встановлять до перехрестя біля Локса до осені 2027 року, а до Хальяла — роком пізніше. Коли система запрацює, на окремих ділянках за сприятливих умов у світлу пору доби можна буде дозволяти швидкість до 110 км/год навіть узимку. За словами представників відомства, локальні обмеження на перехрестях біля Йиеляхтме та Локса залишаться чинними.
З погляду водія це розумне рішення. На протяжній ділянці хорошої дороги можна дозволити вищу швидкість. На перехресті, де одному водієві потрібно оцінити швидкість іншого й обрати слушний момент для повороту, є вагомі підстави дати обом більше часу. Якщо ми хочемо їздити швидше й там, спершу потрібно відповісти на запитання, яке раніше щодня поставало перед водієм автобуса біля Локса. Як водієві безпечно дістатися із зупинки на інший бік дороги?