Реклама

Електромобілі можуть уже у 2028 році помітно тиснути на ціни на нафту в бік зниження. Але чи подорожчає електроенергія?

auto.pub Petrol Station 17.02.26
Fullscreen image

Електромобілі дедалі сильніше впливають на світові енергетичні ринки — швидше, ніж можна було б очікувати з огляду на їхню відносно невелику частку в дорожньому русі. Вони вже скорочують попит на нафту на мільйони барелів на добу. Розрахунки свідчать, що приблизно до 2028 року зростання кількості електромобілів може створити помітний тиск на нафтові ціни в бік зниження. Але постає інше запитання: чи спричинять автомобілі, що їздять на електроенергії замість бензину, подорожчання електрики в майбутньому?

Реклама

Нафтовий ринок починає відчувати вплив електромобілів

За даними нещодавнього аналізу європейської екологічної організації Transport & Environment (T&E), повністю електричні легкові автомобілі скорочують світовий попит на нафту приблизно на 1,2 млн барелів на добу. Ще у 2021 році цей показник становив лише 215 000 барелів.

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) використовує ширший показник, який охоплює й інші види електротранспорту. За його оцінкою, у 2026 році цей транспорт дасть змогу заощаджувати близько 2,3 млн барелів нафти на добу.

Це значні обсяги. Світ споживає приблизно 100 млн барелів нафти на добу, а зміна попиту на кілька мільйонів барелів може суттєво вплинути на ринковий баланс.

МЕА прогнозує, що до 2030 року електротранспорт скорочуватиме попит на нафту приблизно на п’ять мільйонів барелів на добу.

Це означає, що протягом наступних чотирьох років обсяг нафти, яку не споживатимуть завдяки електромобілям, може зрости більш ніж удвічі.

Але коли це почне впливати на ціни, які ми платимо на АЗС?

Рахуємо: 2028 рік може стати переломним

Ціни на нафту залежать від балансу попиту та пропозиції. Якщо попит знижується, а видобуток залишається незмінним, виникає тиск на ціни в бік зниження.

Нафтовий ринок надзвичайно чутливий до таких змін. Згідно з дослідженням, опублікованим Федеральною резервною системою США, медіанні значення короткострокової цінової еластичності попиту та пропозиції нафти становлять відповідно −0,13 та 0,13.

Простіше кажучи, несподівана зміна попиту приблизно на один відсоток за інших рівних умов може спричинити зміну ціни приблизно на чотири відсотки.

Візьмімо за основу розрахунку прогнози МЕА.

  • У 2026 році електротранспорт скорочуватиме попит на нафту на 2,3 млн барелів на добу. Очікується, що до 2030 року цей показник зросте до п’яти мільйонів.

Якби це зростання рівномірно розподілилося на чотири роки, добова економія щороку збільшувалася б приблизно на 675 000 барелів.

За такого розрахунку обсяг уникненого споживання нафти у 2028 році сягнув би приблизно 3,65 млн барелів на добу.

Це на 1,35 млн барелів на добу більше, ніж у 2026 році.

Узявши за базовий обсяг світового нафтового ринку 102 млн барелів на добу, можемо застосувати наведені вище показники короткострокової цінової еластичності.

Ось розрахунок:

1,35 млн ÷ 102 млн = 1,32% світового нафтового ринку.

1,32% ÷ (0,13 + 0,13) = приблизно 5,1%.

Отже, подальше зростання кількості електромобілів могло б знизити ціни на нафту приблизно на 5% до 2028 року за умови незмінних обсягів видобутку та інших ринкових умов.

За умовної ціни нафти 80 доларів за барель це означало б ціну приблизно на 4 долари нижчу, ніж якби кількість електромобілів після 2026 року не зростала.

Той самий спрощений розрахунок дає вплив на ціну приблизно на 10% до 2030 року, або 8 доларів за ціни 80 доларів за барель.

Це не прогнози цін на нафту. У розрахунку короткострокову цінову еластичність використано для опису змін протягом кількох років, а також припущено, що виробники не коригують пропозицію. На практиці виробники нафти реагують на зміни, тому вплив на ціни може бути значно меншим.

Економія нафти завдяки електромобілям — це також оцінка, що ґрунтується на тому, яким було б споживання, якби ті самі поїздки здійснювали автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Це не означає, що фактичне світове споживання нафти щороку зменшуватиметься рівно на такий самий обсяг.

Утім, цей розрахунок дає уявлення про масштаб.

На мою думку, 2028–2030 роки можуть стати періодом, коли електромобілі перетворяться на один із ключових чинників формування довгострокового попиту на нафтовому ринку. Їхній вплив уже відчутний, але на початку наступного десятиліття ігнорувати його ставатиме дедалі важче.

Виробники нафти можуть не допустити зниження цін

Більше електромобілів не означає автоматично дешевий бензин.

Виробники нафти можуть скорочувати видобуток. Особливо важливу роль тут відіграє ОПЕК+, учасники якої можуть обмежувати пропозицію шляхом узгодженого скорочення видобутку.

Якщо електромобілі зменшать попит на нафту на три мільйони барелів на добу, але виробники на стільки ж скоротять пропозицію, тиск на ціни в бік зниження може бути незначним.

До того ж попит на нафту досі зростає в деяких інших галузях, зокрема в авіації та нафтохімії.

Тож немає гарантії, що у 2030 році нафта коштуватиме на 10% менше, ніж сьогодні.

Імовірніше, електромобілі сповільнюватимуть зростання цін і зменшуватимуть попит на нафту порівняно зі сценарієм, за якого весь транспорт і далі працював би на викопному паливі.

Це важлива відмінність.

Завдяки електромобілям нафта може бути дешевшою, ніж була б без них, навіть якщо фактична ціна бареля зростатиме.

Але чи зроблять електромобілі електроенергію дорожчою?

Інший бік цього питання — електроенергія.

Якщо мільйони автомобілів перейдуть із бензину на електроенергію, цю енергію потрібно буде звідкись отримувати.

За даними МЕА, у 2025 році електротранспорт у світі спожив близько 250 ТВт·год електроенергії, або приблизно один відсоток загального споживання електрики.

  • До 2035 року його споживання може перевищити 1500 ТВт·год на рік, що становитиме близько чотирьох відсотків світового попиту на електроенергію.

У Європі на електротранспорт може припадати понад 10% споживання електроенергії.

Це достатньо значна зміна, щоб впливати на розвиток електромереж, вибір нових електростанцій для будівництва та ціноутворення на ринку електроенергії.

Але між електроенергією та нафтою є важлива відмінність: електроенергію можна виробляти з багатьох різних джерел, а час заряджання автомобілів — планувати.

Реклама

Для збільшення пропозиції нафти потрібно знаходити або освоювати додаткові нафтові запаси. Електроенергію можна виробляти, зокрема, із сонячного світла, вітру, ядерного палива та газу.

Якщо одночасно зі зростанням кількості електромобілів розширюватимуться дешева генерація, потужності зберігання енергії та пропускна здатність мереж, середні ціни на електроенергію не обов’язково зростатимуть.

Але якщо попит зростатиме швидше за генерацію та можливості мереж, у дорожчі години ціни можуть помітно підвищуватися.

Приклад Естонії: 100 000 електромобілів не означали б енергетичної кризи

Розгляньмо, що означало б збільшення кількості електромобілів в Естонії.

За даними Elering, у 2025 році Естонія спожила близько 8,3 ТВт·год електроенергії.

Припустімо, що дорогами Естонії їздили б 100 000 електромобілів.

Якби кожен автомобіль проїжджав 15 000 кілометрів на рік і споживав у середньому 18 кВт·год на 100 кілометрів з урахуванням втрат під час заряджання, його річне споживання становило б 2700 кВт·год.

Для 100 000 автомобілів це означало б:

100 000 × 2700 кВт·год = 270 ГВт·год на рік.

Це становило б близько 3,3% споживання електроенергії в Естонії у 2025 році.

Такий додатковий попит був би відчутним, але з ним можна було б упоратися.

Натомість проблема може полягати в тому, коли саме заряджають автомобілі.

Якби добову потребу 100 000 автомобілів в електроенергії рівномірно розподілили на 24 години, це додало б близько 31 МВт навантаження.

Але якби всю цю енергію споживали протягом чотирьох вечірніх годин, середнє навантаження в цей час зросло б приблизно на 185 МВт.

Для енергосистеми Естонії це була б суттєва різниця.

Тож головне питання не обов’язково в тому, скільки електроенергії автомобілі споживають за рік, а в тому, коли вони її споживають.

Електромобілі можуть приносити користь ринку електроенергії

Масове заряджання електромобілів може створювати проблеми для ринку електроенергії, але водночас і допомагати їх розв’язувати.

Наприклад, улітку сонячні електростанції часто виробляють найбільше електроенергії близько полудня, коли попит не обов’язково високий.

Заряджання електромобілів у цей час допомогло б використовувати дешеві надлишки електроенергії.

Те саме стосується вітряних ночей, коли виробництво електроенергії з відновлюваних джерел високе, а споживання домогосподарств — низьке.

Розумні зарядні пристрої можуть автоматично переносити заряджання на дешевші години.

У майбутньому акумулятори автомобілів також можна буде використовувати для підтримки електромережі. Технологія Vehicle-to-grid (V2G) дає змогу за потреби повертати в мережу енергію, накопичену в акумуляторі.

Для цього потрібні сумісні автомобілі, зарядні пристрої, договори та технічні правила. Поки що ця технологія не набула широкого поширення.

Для ринку електроенергії Естонії вирішальним буде те, чи встигатимуть будувати достатньо генерувальних потужностей, систем зберігання енергії та підключень до мережі відповідно до зростання кількості електромобілів.

Саме по собі збільшення кількості електромобілів не дає підстав прогнозувати загальне зростання цін на електроенергію.

Чи може дешевша нафта сповільнити поширення електромобілів?

Тут є цікавий парадокс.

Якщо поширення електромобілів знижує попит на нафту й допомагає стримувати ціни на пальне, експлуатація бензинових автомобілів може стати відносно дешевшою.

Це, своєю чергою, може послабити стимул для частини покупців переходити на електромобіль.

В економіці це механізм зворотного зв’язку: успіх однієї технології змінює умови використання конкурентної технології.

Але ціни на бензин — не єдиний чинник, що визначає популярність електромобілів.

Важливі також ціна придбання, строк служби акумулятора, мережа зарядних станцій, витрати на обслуговування та державна податкова політика.

До того ж електродвигуни значно ефективніші за двигуни внутрішнього згоряння. Тому експлуатація електромобіля може залишатися дешевшою, навіть якщо ціни на нафту дещо знизяться.

Отже, зростання використання електромобілів може сповільнювати подорожчання нафти, не зупиняючи перехід на електричні автомобілі.

Найбільші зміни настануть після 2030 року

Наразі ціни на нафту все ще значною мірою визначаються геополітикою, скороченням видобутку, економічним зростанням і несподіваними перебоями в постачанні.

На коротших відрізках часу ці чинники часто затьмарюють вплив електромобілів.

Але щороку на дороги світу виїжджає дедалі більше автомобілів, яким не потрібні ані бензин, ані дизельне пальне.

Ці автомобілі залишатимуться в експлуатації багато років, зменшуючи попит на пальне протягом усього строку служби.

Саме це відрізняє вплив електромобілів від тимчасового економічного спаду чи стрибка цін на нафту. Це довгострокова зміна споживання.

На мою думку, електромобілі почнуть помітно впливати на ціноутворення на нафту ще до 2030 року, але протягом наступного десятиліття їхній вплив буде більшим.

Спрогнозувати, у якому напрямку змінюватимуться ціни на електроенергію, складніше. Збільшення споживання може підштовхувати ціни вгору, але нарощування генерації та розумне заряджання можуть компенсувати цей ефект.

Тож майбутнє енергетичного ринку може не зводитися лише до дешевшої нафти й дорожчої електроенергії.

Натомість попит на нафту поступово зменшуватиметься, хоча колись він здавався неминучим, а те, коли і як використовується електроенергія, матиме дедалі більше значення.

Зрештою, найбільшим здобутком можуть стати не дешевший бензин чи дешевша електроенергія, а транспортна система, яка дедалі менше залежить від подій на світовому нафтовому ринку.