Нова алхімія: американський стартап обіцяє виробляти п’ять тонн золота на рік
Автор auto.pub |
Опубліковано:
30.07.2025
Якщо ви вважали, що середньовічні алхіміки залишилися лише в історичних підручниках разом із філософським каменем, знайомтеся з Marathon Fusion. Цей стартап із Сан-Франциско не просто мріє про енергію термоядерного синтезу — він заявляє про намір трансмутувати елементи. Зокрема, до п’яти метричних тонн чистого золота щороку — просто з надр ядерного реактора.
На перший погляд це звучить як наукова фантастика, але ідея має під собою реальні фізичні основи. В основі — токамак-реактор гігаватного класу, оснащений не лише стандартною оболонкою для отримання тритію, а й стабільною ртуттю-198. Під дією нейтронного опромінення Hg-198 перетворюється на нестабільну Hg-197, яка потім розпадається на золото-197. Чиста, точна ядерна алхімія — на папері.
Але тут є одна важлива деталь. Отримане золото потрібно зберігати у безпечних умовах від 14 до 18 років, поки залишкова радіоактивність не знизиться до прийнятного рівня. Тож про золоті обручки поки рано мріяти. І перш ніж уявляти мільярдні прибутки, варто згадати ще одну реальність: комерційних термоядерних реакторів наразі не існує. Уся концепція Marathon тримається на хиткому фундаменті надії.
Такі реактори, як SPARC або HH70, ще не стали комерційними. А навіть якщо це станеться, залишаються складні питання: собівартість виробництва, доступність необхідної кількості нейтронів і поводження з радіоактивним золотом. Як зазначив один із експертів: «Технічно можливо, але практично нереально».
Попри всі застереження, Marathon Fusion не втрачає оптимізму. У компанії вірять, що цей «золотий» побічний продукт, потенційно вартістю 545 мільйонів доларів на рік, може зробити інвестиції у синтез привабливішими й прискорити розвиток галузі. Це ідея смілива, навіть епатажна, і, можливо, здатна змінити уявлення про фінансову безпеку.
Та поки реактори не виробляють гігабати енергії й золото не ллється рікою, «нова алхімія» Marathon залишається сумішшю фантазії, наукової інтриги та спекулятивних мрій інвесторів.
На перший погляд це звучить як наукова фантастика, але ідея має під собою реальні фізичні основи. В основі — токамак-реактор гігаватного класу, оснащений не лише стандартною оболонкою для отримання тритію, а й стабільною ртуттю-198. Під дією нейтронного опромінення Hg-198 перетворюється на нестабільну Hg-197, яка потім розпадається на золото-197. Чиста, точна ядерна алхімія — на папері.
Але тут є одна важлива деталь. Отримане золото потрібно зберігати у безпечних умовах від 14 до 18 років, поки залишкова радіоактивність не знизиться до прийнятного рівня. Тож про золоті обручки поки рано мріяти. І перш ніж уявляти мільярдні прибутки, варто згадати ще одну реальність: комерційних термоядерних реакторів наразі не існує. Уся концепція Marathon тримається на хиткому фундаменті надії.
Такі реактори, як SPARC або HH70, ще не стали комерційними. А навіть якщо це станеться, залишаються складні питання: собівартість виробництва, доступність необхідної кількості нейтронів і поводження з радіоактивним золотом. Як зазначив один із експертів: «Технічно можливо, але практично нереально».
Попри всі застереження, Marathon Fusion не втрачає оптимізму. У компанії вірять, що цей «золотий» побічний продукт, потенційно вартістю 545 мільйонів доларів на рік, може зробити інвестиції у синтез привабливішими й прискорити розвиток галузі. Це ідея смілива, навіть епатажна, і, можливо, здатна змінити уявлення про фінансову безпеку.
Та поки реактори не виробляють гігабати енергії й золото не ллється рікою, «нова алхімія» Marathon залишається сумішшю фантазії, наукової інтриги та спекулятивних мрій інвесторів.
