Реклама

Нова цинк-йодна батарея зберегла 94% ємності після 2000 циклів заряджання

Battery
Fullscreen image

Британські дослідники розробили цинк-йодну батарею з водним електролітом, яка під час лабораторних випробувань зберегла 94% початкової ємності після 2000 циклів заряджання та розряджання. Ключ до нового підходу — електроліт, що дає змогу йоду накопичувати більше енергії без використання висококорозійних галогеновмісних сумішей. У перспективі ця технологія може стати альтернативою літій-іонним батареям, насамперед у великих стаціонарних системах накопичення енергії.

Реклама

У журналі Nature опубліковано дослідження науковців Університетського коледжу Лондона (UCL) та Оксфордського університету. У центрі уваги — не новий матеріал для батарей, а спосіб зробити роботу йоду в батареї з водним електролітом ефективнішою та надійнішою.

Результати обнадійливі, однак технологія досі перебуває на стадії лабораторних випробувань. Дослідникам ще належить продемонструвати, що таку саму довговічність і робочі характеристики можна зберегти в промислових акумуляторних системах.

Чотири електрони замість двох

Цинк-йодні батареї належать до батарей із водним електролітом: замість звичного легкозаймистого органічного електроліту в них використовують розчин, що містить воду.

Такий підхід потенційно дає змогу знизити ризик займання та використовувати відносно поширені матеріали. Утім, досі розвиток цинк-йодних батарей стримували обмежена щільність енергії та нестабільність йоду під час заряджання.

У звичайній реакції в цинк-йодній батареї йод може брати участь у перенесенні двох електронів. Дослідникам UCL вдалося змінити реакцію так, щоб йод брав участь у перенесенні чотирьох електронів.

Це подвоює теоретичну питому ємність йоду з 211 міліампер-годин на грам до 422 міліампер-годин на грам.

Однак важливо розуміти, що це теоретичний показник для йоду як активного матеріалу. Він не означає подвоєння щільності енергії всієї батареї, адже готова батарея, крім електродів, містить електроліт, струмознімачі, сепаратори та корпус.

Водночас чотириелектронна реакція дає змогу накопичити більший електричний заряд із тією самою кількістю йоду. Це важливий крок до підвищення щільності енергії батарей із водним електролітом.

Найбільшою проблемою була сама вода

Розроблення цинк-йодної батареї з водним електролітом пов’язане з певною суперечністю. Вода допомагає зробити батарею безпечнішою, але водночас може перешкоджати хімічним реакціям, потрібним для досягнення більшої ємності.

Під час перенесення чотирьох електронів утворюються високореакційноздатні форми йоду, схильні реагувати з водою. Ці побічні реакції знижують ефективність батареї та прискорюють втрату ємності.

У попередніх експериментах цю проблему розв’язували за допомогою електролітів із високими концентраціями хлоридів або бромідів. Вони допомагають стабілізувати реакційноздатні форми йоду, але можуть бути корозійно-активними й дорогими.

Дослідники UCL обрали інший підхід.

Вони розробили електроліт, компоненти якого виконують одразу кілька функцій. Одні створюють поблизу електрода середовище, що обмежує доступ води. Інші допомагають стабілізувати реакційноздатні форми йоду, щоб ті не руйнувалися внаслідок небажаних реакцій.

Це дає змогу використовувати чотириелектронну реакцію йоду без висококонцентрованих галогенідовмісних електролітів, які застосовували раніше.

У результаті батарея може повніше використовувати потенціал йоду для накопичення енергії.

2000 циклів заряджання зі збереженням 94% ємності

Довговічність нового електроліту оцінювали під час випробувань із багаторазовим заряджанням і розряджанням.

За струму 1 ампер на грам активного матеріалу цинк-йодні батареї зберегли 96% початкової ємності після 1000 циклів.

У другому випробуванні, за струму 2 ампери на грам, після 2000 циклів збереглося 94% ємності.

Це високі результати для лабораторних умов, особливо з огляду на те, що для досягнення більшої ємності дослідники використали складнішу чотириелектронну реакцію.

Проте ці два результати отримано не за цілком однакових умов. Тому їх не можна вважати послідовними вимірюваннями старіння однієї батареї.

Дослідники перевірили підхід як у невеликих монетоподібних елементах, так і в більших пакетних елементах. Це показало, що ефективність електроліту не обмежується лише однією конструкцією лабораторного елемента.

Утім, успішні випробування в різних типах елементів ще не означають появи готової промислової батареї.

Як новий підхід виглядає на тлі інших цинкових батарей?

Цинк-йодні батареї розробляють кілька дослідницьких груп, і досягнення UCL — не єдиний приклад потенційно тривалого строку служби батарей із таким хімічним складом.

Реклама

У дослідженні китайських науковців, опублікованому у вересні 2026 року, використано інший підхід, спрямований на зменшення побічних реакцій між електродами. У тому випробуванні цинк-йодна батарея витримала до 50 000 циклів заряджання за струму 5 амперів на грам.

В іншому дослідженні, опублікованому в Advanced Materials, батарея на основі чотириелектронної реакції йоду зберегла 78,8% ємності після 12 000 циклів за струму 5 амперів на грам.

Ці результати свідчать, що існує кілька ефективних способів підвищити довговічність цинк-йодних батарей.

Однак сама кількість циклів не дає автоматичних підстав вважати один підхід кращим за інший. Відрізняються струми під час випробувань, кількість активного матеріалу, конструкції електродів і використані реакції. Тривале випробування за високого струму може не дати такого самого результату за повільнішого заряджання або в елементі більшої ємності.

Отже, головна перевага підходу UCL полягає передусім у поєднанні чотириелектронної реакції йоду з відносно стабільним водним електролітом.

Чи можуть цинк-йодні батареї замінити літієві в електромобілях?

Розроблення нових хімічних складів батарей важливе для автомобільної промисловості, але це дослідження ще не дає підстав очікувати революції в акумуляторах електромобілів.

Для електромобілів критично важлива висока щільність енергії: акумуляторний блок має накопичувати якомога більше енергії за якнайменших маси та об’єму.

Для цинкових батарей із водним електролітом це серйозний виклик. Хоча новий електроліт допомагає повніше використовувати ємність йоду, дослідникам ще належить довести, що за щільністю енергії акумуляторна система загалом може конкурувати з літій-іонними батареями сучасних електромобілів.

Також бракує порівнянних даних про масу батарей, швидкість заряджання, стійкість до температур і виробничі витрати.

Наразі значно реалістичніша сфера застосування — стаціонарне накопичення енергії.

Наприклад, на сонячних і вітрових електростанціях маса батареї не настільки критична, як у легковому автомобілі. Важливішими є вартість, безпека, строк служби та здатність роками витримувати багаторазові цикли заряджання й розряджання.

У цій сфері батареї з водним електролітом могли б скласти серйозну конкуренцію літій-залізо-фосфатним батареям, або LFP, які вже широко використовують і в електромобілях, і у великих системах накопичення енергії.

Переваги технології LFP — налагоджений виробничий ланцюг і перевірений досвід експлуатації. Потенційні сильні сторони цинк-йодних батарей — водний електроліт із нижчим ризиком займання та використання потенційно дешевших матеріалів.

Чи перетвориться це на реальну перевагу у вартості, значною мірою залежить від масштабів виробництва, щільності енергії елементів і вартості всієї системи накопичення.

Наступне завдання — вийти за межі лабораторії

Професор хімії UCL Гуаньцзє Хе, який керував дослідженням, вважає отримані результати кроком до ширшого впровадження батарей із водним електролітом.

Наступний етап — випробувати більші елементи й оцінити їхні характеристики в умовах, наближених до роботи реальних систем накопичення енергії.

Серед іншого, це означає триваліші випробування, більшу кількість активного матеріалу та оцінювання поведінки електроліту й електродів за різних умов експлуатації.

Дослідники також показали, що той самий принцип побудови хімічного складу електроліту можна застосувати до алюміній-йодних батарей. Це розширює потенційні сфери застосування, але ще не означає, що підхід на основі алюмінію готовий до виробництва.

Отже, найважливіший висновок дослідження полягає не в тому, що пряму заміну літієвим батареям уже знайдено.

Натомість дослідники продемонстрували, як зміна молекулярного складу електроліту може уможливити реакцію з вищою енергетичною віддачею в батареї з водним електролітом, зберігаючи при цьому високу довговічність у циклах заряджання й розряджання.

Якщо цей результат вдасться перенести на більші, економічно конкурентоспроможні акумуляторні системи, цинк-йодна технологія в майбутньому може допомогти зробити накопичення відновлюваної енергії безпечнішим і доступнішим.