Ferrari готує гострішу і потужнішу флагманську Purosangue
За даними кількох джерел, Ferrari розробляє потужнішу, більш орієнтовану на водія версію Purosangue, а дебют найімовірніше відбудеться у другій половині 2026 року. Співрозмовники вказують на два можливі сценарії: окрему продуктивнішу модифікацію або пропозицію моделі з агресивнішим, ніж раніше, пакетом Assetto Fiorano. Reuters повідомляло, що цього року Ferrari планує випустити п’ять нових моделей, тож жорсткіша Purosangue добре вписується в поточний продуктовий цикл компанії.
Нинішня Purosangue вже стартує з дуже високої планки. Перший у Ferrari чотиридверний, чотиримісний автомобіль оснащений атмосферним 6,5-літровим V12, який розвиває 725 к.с. за 7 750 об/хв, і розганяється з місця до 100 км/год за 3,3 секунди. Тобто йдеться не про спробу «врятувати» слабку базову версію. Компанія шукає спосіб загострити характер і наблизити Purosangue до традиційного для марки ідеалу справжнього автомобіля для водія.
Логіка Assetto Fiorano підказує напрям
Якщо Ferrari піде звичною формулою Assetto Fiorano, інженери зосередяться на трьох ключових важелях: зниженні маси, збільшенні аеродинамічної притискної сили та підвищенні чіткості динамічних реакцій. Сама Ferrari давно використовує назву Assetto Fiorano як маркер саме такого підходу. На інших моделях це зазвичай означає карбонові компоненти, доопрацювання шасі та налаштування, більше зміщені в бік треку.
У випадку Purosangue такий рецепт мав би очевидний комерційний сенс. Він підняв би емоційну привабливість моделі, не змушуючи Ferrari створювати повністю нову архітектуру. Для компанії, яка точно знає, скільки може взяти за трохи більше драматизму і трохи менше компромісів, це корисний інструмент.
Ексклюзивність робить бізнес-кейс ще сильнішим
З погляду бізнесу логіка виглядає ще переконливішою. Книга замовлень Ferrari, за словами генерального директора компанії, вже розписана до кінця 2027 року. Попит залишається дуже високим, а випуск Purosangue навмисно обмежують рівнем менш ніж 20 відсотків від загального обсягу поставок, щоб зберегти ексклюзивність.
У такому контексті дорожча і прибутковіша флагманська версія дала б Ferrari можливість наростити заробіток без збільшення виробничих обсягів. Простіше кажучи, у Маранелло не робили б спортивнішу Purosangue тому, що її потрібно рятувати. Це сталося б тому, що ринок готовий дорого платити за ще більш концентровану порцію того, що цей автомобіль і так робить доволі добре.
Більше, ніж чергове коригування лінійки
Для Ferrari це означало б більше, ніж рутинне розширення модельного ряду. Такий крок підтвердив би, що навіть в епоху, сформовану електрифікацією, компанія й далі розглядає атмосферний V12 як серйозний бізнес-аргумент, а не просто ностальгічну забаганку.
Радикальніша Purosangue дозволила б Ferrari зробити дві речі одночасно. Вона зберегла б підтримку традиціоналістів і дала б змогу витиснути ще більше цінності з платформи, за якою покупці вже стоять у черзі. У Маранелло це зазвичай вважають дуже елегантною проблемою.
